![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)


«Відбувся плановий організований відхід. Ніякого оточення не було».
Саме такими словами коментував рівно рік тому ситуацію в Дебальцевому президент.
Саме цю його заяву транслювали телеканали, у той час, як наші війська ловили на собі «Гради», «Урагани», «Тюльпани» від росіян.
Через рік президент назвав цей відхід «героїчним», а операцію «найуспішнішою». Через рік це вважатиметься однією з найскладніших битв війни. Це не прийнято називати «котлом», але його очевидці кажуть, що було щось дуже схоже.
«Тоді по телевізору говорили: дається коридор, всіх виводимо. А ми навласній шкірі випробували це. Там дуже обстрілювали. З усього. Всі домовленості брехня – не було ніяких домовленостей», - згадують через рік бійці 128-ї бригади, яка однією з останніх виходила з міста.
А на тлі перемир’я, підписаного з організатором цієї війни, росіяни дуже впевнено відчували, що їм нічого не буде, якщо артилерія у бік українців не стихатиме.
«В Генштабі говорили, що на півдні Дебальцевого не було боїв. Тільки на півночі. А я сидів і думав: афігєть, а що ж я тоді там робив?
Звідки там стільки жертв, трупів, поранених, якщо нічого не було» - додає один з них.
Багато хто з бійці, що вижили, стверджують, що це була не спланована операція, а погано організований відхід.
І рішення про нього приймалося в останні години.
«Ми виходили з оточення без техніки, ніжками, залишаючи багатьох загиблих. Хтось навіть у паніці втікав. А сєпари нам кричали, що ми покидаємо своїх побратимів. Але ми нікого не кидали. Ми фізично не могли полями і в болоті їх вивезти. Але поранених тягнули на собі».
За даними Генштабу, під часу виходу з Дебальцевого загинуло кілька десятків чоловік. Волонтери і самі військові рахують втрати сотнями. Так само багато потрапили у полон.
А до суми жертв цієї «спланованої операції» ще потрібно додати тих, хто зник без вісти.
Генштаб впевнений, що успішність операції полягає у тому, що українські військові зуміли зірвати плани росіян щодо наступу на Артемівськ і Краматорськ.
А у сім’ях звичайних українців, які звідти вийшли, 18 лютого святкують другий день народження своїх воїнів.
А в тих, де не повернулися – цей день став найчорнішим.
І жодні історії про героїчний вихід чи про сотні вбитих ворогів, не змінять того, що знають очевидці. Не змінять того, що командування так і не навчилося відповідати за свої провали. І того, що в історії України 18 лютого стало двічі кривавим днем (бо рівно за рік до цього у нас з’явилася Небесна сотня).
Дар'я Бура